Традиційна покрівля (м’яка покрівля) один з видів плоскої покрівлі – це конструкції, в яких гідроізоляційний шар знаходиться над утеплювачем і найчастіше виступає в якості фінішного покриття, що контактує із зовнішнім середовищем. . Такі конструкції отримали найбільше застосування при будівництві швидкомонтованих будівель (БМЗ).

Основною перевагою такого виду покрівель є висока швидкість монтажу та ремонтопридатність.

Недоліком є дотримання спеціальних правил виходу обслуговуючого персоналу на покрівлю.

Основні вимоги:

1. Покрівля повинна бути надійним бар’єром від проникнення атмосферних опадів та мати ухил, який забезпечить відведення води.

2. Конструкція повинна відповідати вимогам ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель» та забезпечує необхідний температурно-вологий режим у приміщеннях, що розташовані нижче.

3. Відповідати пожежним нормам.

Конструкція традиційної покрівлі найчастіше складається з безлічі шарів, розташованих у наступному порядку:

• жорстка несуча основа (плити, моноліт, профлист) , яка нестиме навантаження від ваги конструкції та снігу;
• ухиляючий шар для відведення води до водоприймаючих елементів;
• пароізоляція, для мінімізації влучення пари (дифузійної вологи) з приміщень у товщу конструкції;
• утеплювач (мінеральна вата, екструдований пінополістирол) розрахункова товщина, яка має відповідати вимогам ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель» залежно від призначення будівлі;
• гідроізоляційний килим (ПВХ-, ТПО- або EPDM мембрани, бітумно-полімерні матеріали), повинен мати захист від ультрафіолету. При використанні в якості утеплювача екструдованого пінополістиролу, а гідроізоляції ПВХ-, ТПО- або EPDM мембрани, їх необхідно розділяти наприклад геотекстилем через хімічну несумісність.

  Можуть бути й інші варіанти конструктивного рішення в залежності від вимог.

  Деякі варіанти наведені нижче:

  1.